Опубліковано 05-06-2020
Дорогі отці, улюблені у Господі брати і сестри!
У ці дні 5-6 червня вся повнота Православної Церкви України відзначає одну з найважливіших подій в історії нашої Церкви – проведення І Всеукраїнського Помісного Собору УАПЦ та обрання першого Патріарха Православної Церкви Мстислава (Скрипника).
З висоти 30 річного періоду, який відділяє нас від цієї події, важко переоцінити вклад цього Собору в розвиток Українського Православ’я.
Від серпня 1989 р. до початку Собору 5-6 червня 1990 р. в Україні понад 700 парафій визнали свою приналежність до УАПЦ.
Виникла потреба в скликані Собору, щоб вирішити організаційно-адміністративні питання в Церкві і, в першу чергу, прийняти Статут УАПЦ, щоб можна було провести реєстрацію у відповідних державних органах.
Здавна омріяна ідея помісної та самоврядної Православної Церкви почала набувати дедалі виразніших обрисів, що, зрештою, й зумовило відновлення УАПЦ. Щоб піднести її авторитет, незалежницьки налаштовані священнослужителі покликали на Патріарший престол владику з української діаспори – митрополита Мстислава (Скрипника), племінника Головного отамана військ УНР, Голови директорії УНР Симона Петлюри.
Проголошенням Патріархату та обранням на Патріарший престол митрополита Мстислава, Собор здійснив одвічну мрію православного українського народу про свою Автокефальну Православну Церкву і свого Патріарха.
Так, після тисячолітнього очікування, в т.ч.300-літнього московського поневолення, Українська Церква отримала свого першого Патріарха. Митрополитові Мстиславу (Скрипнику) було надано титул «Патріарх Київський і всієї України». Святійший закликав вірних в Україні та поза нею розсіяних дати всьому світові доказ того, що український народ покликаний Божим промислом до апостольського служіння на сході Європи, служіння всій Церкві Христовій загалом та Вселенському Православ’ю зокрема.
Проведенням Всеукраїнського Собору Української Автокефальної Православної Церкви 5-6 червня 1990 року та обранням митрополита Мстислава (Скрипника) Патріархом Київським і всієї України, а також наданням УАПЦ самостійності та незалежності в управлінні, було розпочато якісно новий етап незалежності Української Православної Церкви, що з Божої ласки майже через 30 років увінчалося наданням канонічного статусу та Томосу про автокефалію Православній Церкві України.
Вітаю всіх православних українців з цим величним ювілеєм – 30-річчям І Помісного Собору 5-6 червня 1990 року і бажаю нашому Предстоятелю, Блаженнійшому Митрополиту Київському і всієї України Епіфанію, Єпископату, духовенству та нашому побожному народові Божого благословення у розбудові та укріплення Святої Православної Української Церкви.
З Архієрейським благословенням,
Андрій,
Митрополит Галицький, Керуючий Івано-Франківською Єпархією ПЦУ,
Учасник І Помісного Собору 5-6 червня 1990 року
Назад Усі новини
