Ікона Матері Божої Ласкавої Станіславівської

 

Ласкава Богородиця повернулася. Так означують подію віряни. Під час останнього етапу реконструкції Кафедрального Святопокровського собору УАПЦ було відкрито давній образ Матері Божої Ласкавої Станиславівської.

Як знайшлася ікона? Оригінал це чи копія? Коли франківці зможуть побачити знахідку? «ГК» розпитав художника-реставратора храму, голову Парафіяльної ради Петра Глухого. Власне, це він натрапив на занедбану картину, в якій розпізнав Станиславівську Богородицю.

Двадцятиліття реставрації

Ікону вийняли з купи дерев'яного будівельного сміття, яке нагромадилося на піддашші собору. Тут тривалий час зберігалися старі дошки, частини перекриття, деталі від храмового умеблювання. Невідомо, хто й коли скидав усе те під куполи церкви. «Ми перейшли сюди, в цей храм, у 1990 році з Катедрального собору, - пригадує пан Петро. - Відтоді - в постійних ремонтах. Тепер уже мало хто пам'ятає, в якому стані тоді була церква. Як сипалася штукатурка просто на голову священику, коли він провадив Святі тайни... Отак відтоді увесь час робимо ремонт, ведемо реставрацію. Вже 20 років як відновлюємо храм тільки коштом церковної громади. Незважаючи на те, що собор - пам'ятка архітектури державного значення (пізнє бароко, 1742-1762 рр.) і мала би мати державну підтримку».

Майстри по крупинці збирали дані про те, як виглядав інтер'єр церковної споруди. Ще в 1973 році, після того, як у приміщенні вірменського костелу відкрили музей історії релігії і атеїзму, його інтер'єр спотворили спеціалісти реставраційних майстерень Мінбуду. «Окремі фрески були замальовані, багато розписів затонували гуашшю, - розказує Петро Глухий. - Те, як виглядає церква тепер, - результат багаторічної клопіткої праці. Ми здійснили наукову реставрацію. Ні на йоту не відступили від автентичного зразка. Виконали роботи відповідно до експертизи і рекомендацій київського інституту «Укрпроектреставрація» - шляхом повного перемалювання. Можемо пишатися нашим храмом, бо немає у Франківську іншого, який би настільки відповідав історичному прототипу, оригіналу. На жаль, без найбільшого його скарбу - образу Матері Божої Станиславівської...»

 

«Вона чекала свого часу»

В середині 1990-х реставратори зробили спробу повернути собору ікону Ласкавої Богородиці. У підвалах храму знайшли обдертий від позолоти каркас, відновили оклад за фотографіями, які збереглися з часу коронування ікони у 1937 році. Копію образу встановили на її питоме місце - між куполами на фронтоні собору. Разом із тим здійснили кілька спроб повернути в храм оригінальний образ. «Ми їздили в храм Петра і Павла у Гданськ до нашої святині, - продовжує пан Петро. - Вели перемовини, щоби хоч на тиждень у час традиційного триденного відпусту, який був установлений у 1870 році, Станиславівська Матір Божа Ласкава могла бути у своєму рідному храмі. Польська сторона нам відмовила. Вони дуже дорожать цим образом, який не припиняє виказувати чуда і оздоровлювати віруючих».

Голова Парафіяльної ради розказує, що врешті-решт було вирішено робити копію чудотворної ікони. Але до того ще не бралися, бо закінчували ремонт храму. І тут вона знайшлася...

Коли майстри взялися розбирати піддашшя собору, відбирали матеріали, які ще могли піти в роботу, і виносили геть увесь непотріб. Тоді реставратор і вивудив із купи дві старі дошки із рештками якогось живопису. «Геть почорнілі, - пан Петро демонструє одну із знахідок. - Думав почистити, залевкасити і використати для іконопису. Звісно, вибрав ту, що краще збереглася. Дощечка була рівнесенька, не поведена, ні один шашель не потрафив її з'їсти. Зробив перший змив - і втратив дар мови. Сторопів. Відкрилася ікона, з неї просто на мене дивилася Богородиця. Лик Матері Божої Ласкавої Станиславівської настільки впізнаваний, що не було сумнівів: це її образ».

Чоловік каже, що не може пояснити, як так сталося, що ікона перебувала в церкві і десятиліттями не привернула нічию увагу. «Може, вже у повоєнний час хтось приніс, сховав, думав, що забере, і не встиг цього зробити, - розмірковує він. - Маємо факт: ікона була тут, і вона чекала свого часу».

 

Подивитися в очі Богородиці

Те, що знахідна є іконою Станиславівської Матері Божої, визнав владика-митрополит Галицький Кир Андрій та отці єпархії. Після того, як професійні реставратори відновили образ, виявилося можливим говорити про приблизну дату його створення. «За манерою письма - а це традиційний іконопис маслом на дошці - виглядає на початок 18-го століття, - каже Петро Глухий. - Проте може бути й давнішим. Адже так писали образи і в 14-му столітті».

Давній малюнок - авторський, пояснює пан Петро. Лик Мадонни на ньому не є цілковитим повторенням образу Ченстоховської Богородиці. Він трохи змінений. У погляді Ласкавої немає жорсткої суворості. Вираз її обличчя відповідає назві ікони і є справді лагідним. «Образ дуже притягує, - описує свої відчуття художник-реставратор. - В ньому відчувається невимовна доброта. Хочеться довго-довго дивитися в очі Богоматері, немає сили від них відірватися...»

Майстер уважає, що образ міг бути створений як одна з перших копій чудотворної ікони Станиславівської Матері Божої. На це, за його словами, вказують деталі: відсутність місць від цвяхів (як би мало бути у випадку з оригіналом), книга в руках Ісуса (на пізніших копіях - скарбничка), характерний візерунок шат і корон. Чи так це, визначать експерти. Наразі ікона перебуває в Національному музеї російського мистецтва у Києві, де її вивчають науковці. Вердикту з реставраційних майстерень музею сподіваються впродовж місяця. Після того ікону урочисто виставлять у церкві.

«Переконаний, цей образ буде окрасою храму й міста, - відзначає Петро Глухий. - Зараз думаємо, де саме його встановити. Важливо, щоби віруючі могли бачити, доторкнутися. Щоби могли подивитися в очі Богородиці і отримати від неї благословення». Особиста мрія художника - відновити оклад образу і відтворити різьбу, яка прикрашала головний вівтар із чудотворною іконою у Станиславові                                                                       

Наталія КУШНІРЕНКО
 

До теми

Місто і душу під дівичі ступні

Точна дата створення ікони Станиславівської Матері Божої Ласкавої невідома. Вважається, що образ повстав на зламі 16-го та 17-го століть як копія Ченстоховської Богородиці. Перша письмова згадка про нього датується 1742 роком.

Історія чудотворної ікони пов'язана з вірменською общиною у Станиславові. За переказами, її написав 70-річний іконописець Даниїл для секретаря вірменської ґміни Донінга. Саме Донінг першим зауважив сльози на обличчі Богоматері і зцілився. Відтак ікону передали у храм.

Завдяки чудам оздоровлення, які отримували шанувальники плачучої Богородиці, її було названо Ласкавою. До образу припадали тисячі паломників з усієї Галичини. Коли невелика дерев'яна церква вже не вміщала величезну кількість вірян, вірменські купці при підтримці власника міста графа Потоцького розпочали будівництво нового храму. Він був офіруваний Ласкавій Богоматері. Наріжний камінь у фундаменті собору має карбування: «Троєкратно Благословенній Найсвятішій Богородиці - камінь, місто і душу разом під дівичі ступні».

Храм у стилі пізнього бароко був завершений через 20 років і отримав назву Марії Панни Ласкавої. Зодчі - невідомі. Історія зафіксувала тільки ім'я автора фресок на склепінні - Ян Солеський. Чудотворну ікону урочисто внесли в собор 20 жовтня 1763 року. Пізніше цей день було визнано відпустовим для усіх вірних вірменського, латинського та греко-католицького обрядів. Цей відпуст з 1870 року був поширений на три дні, які стали святкувати щороку. Святкові відпусти тривають дотепер, щоправда, у польському місті Гданську, куди образ вивезли у 1946 році.

Більше 200 років чудотворна ікона Матері Божої Ласкавої Станиславівської у Вірменському соборі дарувала зцілення людям. Ще 1742 року комісія, яка складалася із світських та духовних осіб, підтвердила надприродний характер сліз Богородиці. У храмовому літописі було занотовано дані про 33 великих чуда, які офіційно підтвердили священнослужителі. Збереглися й свідчення вірян - оригінальні воти, які знаходилися біля образу в храмі. Пожертви із золота чи срібла за вислухану молитву і здійснене чудо традиційно виливалися у формі вилікуваного органа. Частина пожертв, за тодішнім звичаєм, була прикріплена просто на ікону. Під час реставрації образу було виявлено 289 слідів від цвяхів, кожен із яких відповідає воті.

У 1936 році 20 єпископів на чолі з архієпископами трьох обрядів звернулися до Папи із петицією про коронування ікони. Урочиста подія відбулася 30 травня 1937 року. В ній узяли участь сотні священиків, монахів і монахинь, десятки тисяч вірних, які представляли три народи - вірмен, українців і поляків. Коронація Ласкавої Богородиці мала потужний резонанс у християнській Європі.

Наразі чудотворний образ Станиславівської Матері Божої Ласкавої знаходиться у гданському костелі Святих апостолів Петра і Павла. Туди її вивіз останній парох Вірменської Церкви отець Казимир Філіп'як, рятуючи від знищення більшовицькою владою. У Франківську є дві копії чудотворного образу.

Розділи сайту

Звернення Високопреосвященнійшого Митрополита Галицького, керуючого Івано-Франківською Єпархією Кир Андрія
1